Програма
Програма «Дивніше за рай» присвячена незалежній сцені кіно США 70–90-х років. У цей період оформлюється саме поняття інді-фільму як окремої естетики й способу продукції. Саме тоді кіно, створене за лаштунками великих голлівудських студій, стає частиною загального культурного й економічного ландшафту країни.
Ця програма відстежує два процеси. Перший –– як начебто маленькі фільми стають агентами величезного впливу. Культовий статус і відомість «Шоу жахів Рокі Горора» Джима Шармана або «Лаку для волосся» Джона Вотерза абсолютно непропорційні маркетинговим зусиллям прокатників під час їх виходів на екран. Перемога в Каннах «Сексу, брехні та відео» від 26-річного дебютанта Стівена Содерберга виглядала порушенням всіх нормальних уявлень про ієрархії й фактично змінила ставлення до американського незалежного кіно
Другий процес –– симбіоз інді-кіно і великих грошей кіноіндустрії, що активізувався на зламі між 1980-ми та 1990-ми. Спайк Лі, Річард Лінклейтер та С’юзан Зайдельман – всі вони починали як незалежні автори, але зрештою інтегрувалися у студійне кіно. Був цей процес втратою їх унікального голосу або збагаченням світового кіно? Фільми на кшталт «Роби як треба» або «Приголомшені та збентежені» і «На друзки» надають аргументи з обох поглядів.
Українське кіно часто асоціюють з кіно поетичним. Ця традиція, що почалася з Олександра Довженка і продовжилася в кінематографі 1960-1970-х цілою хвилею Українського поетичного кіно, виходила за межі наративів і естетичних засобів реалізму. Однією з передумов такого виходу став нерозривний зв'язок українського кіно з багатими традиціями фантастичної (у широкому сенсі) української класичної літератури та фольклору. Ця програма пропонує розширити подібні зв'язки, вийшовши за канон Українського поетичного кіно й продемонструвати послідовний інтерес українського кінематографа до інших літературних традицій: модерної фантастичної літератури (Юрій Смолич), химерної прози (Володимир Дрозд, Валерій Шевчук) і світової літератури модернізму (Франц Кафка).
Ця програма є можливістю подивитися на «інше» поетичне українське кіно, яке ми пропонуємо назвати химерним, продемонструвавши сталість зв'язків між літературою й українським кіно, однак і розширюючи уявлення про поетику останнього. У межах цієї програми також мають відбутися ре-прем'єри заново відсканованих копій фільмів («Чудо в краю забуття», «Градус чорного місяця»), що довгий час існували у неналежній якості. Повернення глядачам прихованих скарбів українського кіно є черговим нагадуванням про те, скільки ще неймовірного приховує наша власна культура та наша історія.
Шість прем’єр сучасних гітів українського та нідерландського кіно. Куратори фестивалю обрали для програми три стрічки, які найкраще дають уявлення про стан нідерландського кінематографа. З іншого боку, команда кінокритиків з Нідерландів обрала три фільми, що відображають український кінопроцес, із його жанровими та авторськими пошуками.
Нідерландська сторона представлена журналістом медіа De Telegraaf та NU.nl Фабіаном Мелхерсом, кінокритиком газети Nederlands Dagblad і кліматичним мером міста Дордрехта Боазом ван Льойком, а також кінокритикинею журналу De Filmkrant Лаурою ван Зойлен.
Партнер програми «Фокус: Україна — Нідерланди» — Посольство Королівства Нідерландів в Україні.
Міжнародна секція традиційно поєднує свіжі гіти з найбільших світових кінофестивалів. Цього року в добірку ввійшли чотири стрічки з програм Канн і Венеції.
